Правець

 

Правець: причини, перебіг, симптоми та підходи до лікування

Стаття для пацієнтів у зрозумілому, природному стилі

Правець — це гостра нейротоксична інфекція, яка виникає внаслідок дії токсину бактерії Clostridium tetani. Попри те, що захворювання належить до рідкісних, його перебіг залишається важким, а летальність — високою, особливо за відсутності щеплення та несвоєчасної медичної допомоги. Правець не передається від людини до людини, а виникає через проникнення спор бактерії в ушкоджені тканини, де створюються умови для виділення токсину.

Збудник і механізм розвитку

Clostridium tetani — анаеробна спороутворююча бактерія, поширена у ґрунті, пилюці та на поверхнях, забруднених фекаліями тварин. Сама по собі бактерія не здатна активно поширюватися в організмі, але її спори можуть тривалий час залишатися життєздатними, витримуючи високу температуру та несприятливі умови. У безкисневому середовищі, наприклад у глибоких ранах, відмерлих тканинах або місцях забруднення землею, вони проростають і продукують тетаноспазмін — токсин, який блокує гальмівні нейромедіатори в центральній нервовій системі.

Блокада гальмівних впливів призводить до неконтрольованого збудження нейронів, що клінічно проявляється болісними м’язовими спазмами, ригідністю та генералізованими судомами. На відміну від ботулізму, де переважає млявий параліч, для правця характерні саме тонічні скорочення м’язів.

Шляхи зараження

Правець не є типовою інфекцією у класичному сенсі: хвороба не передається повітряно-крапельно, контактно чи статевим шляхом. Зараження відбувається через:

• проколи, порізи, рвані рани, особливо забруднені землею;

• термічні, хімічні або механічні ушкодження, де є ділянки некрозу;

• укуси тварин;

• післяпологові або післяабортні ускладнення при порушенні асептики;

• у рідкісних випадках — після ін’єкцій при недотриманні стерильності.

Навіть незначна рана може стати джерелом зараження, якщо в ній створюються анаеробні умови. Водночас повноцінна імунізація практично завжди забезпечує захист від розвитку хвороби.

Клінічні прояви

Інкубаційний період зазвичай триває від 3 до 21 дня, однак чим він коротший, тим важчим, як правило, є перебіг.

Перша ознака — напруження та посмикування м’язів поблизу місця входу інфекції. Надалі симптоми поширюються й набувають характерних рис:

• тризм — неможливість відкрити рот через спазм жувальних м’язів;

• дисфагія — утруднене ковтання;

• ригідність потиличних м’язів;

• “сардонічна посмішка” — характерний вираз обличчя, спричинений тонічним скороченням мімічних м’язів;

• генералізовані судоми, що виникають навіть від незначних подразників — світла, шуму чи дотику.

У важких випадках спазм дихальних м’язів і гортані може спричиняти гостру дихальну недостатність. Температура тіла часто залишається нормальною або помірно підвищеною, що іноді ускладнює диференціацію на ранніх етапах.

Діагностика

Правець — клінічний діагноз. Специфічних лабораторних тестів, які дозволяють швидко та достовірно підтвердити хворобу, практично немає. Виявлення Clostridium tetani у рані не є обов’язковим, оскільки токсин може вже циркулювати, навіть якщо бактерії у невеликій кількості або їх неможливо ізолювати.

Основою діагностики є:

• характерні м’язові спазми;

• відсутність альтернативних причин судом;

• дані про рану або інший можливий шлях проникнення спор;

• інформація щодо вакцинації.

Через швидке прогресування симптомів лікування не слід відкладати в очікуванні додаткових досліджень.

Лікування

Терапія правця комплексна і вимагає стаціонарних умов, часто у відділенні інтенсивної терапії.

Основні підходи:

1. Антитоксин — людський протиправцевий імуноглобулін, який нейтралізує токсин, що ще не зв’язався з нервовою тканиною. Його введення є пріоритетним кроком.

2. Хірургічна обробка рани — видалення відмерлих тканин та створення умов, несприятливих для анаеробів.

3. Антибіотикотерапія — зазвичай призначають метронідазол або пеніцилін для ерадикації збудника.

4. Контроль судом — застосовують бензодіазепіни та, за потреби, м’язові релаксанти.

5. Підтримка дихальної функції — інколи потрібна інтубація та штучна вентиляція легень.

6. Симптоматична терапія — корекція водно-електролітного балансу, знеболення, підтримка харчування.

Лікування часто є тривалим, оскільки відновлення нервових структур відбувається повільно.

Профілактика

Правець — одна з небагатьох інфекцій, де ефективність вакцинації перевищує 95%. В Україні застосовується комбінована вакцина проти дифтерії, правця та кашлюку. Після первинного курсу в дитячому віці необхідні регулярні ревакцинації кожні 10 років у дорослих.

У разі травми або забруднення рани діють так:

• якщо остання вакцинація була більше 10 років тому — потрібна планова ревакцинація;

• якщо травма глибока або забруднена землею, а вакцинація відбувалася понад 5 років тому — також проводиться ревакцинація;

• при високому ризику та відсутності попередньої імунізації вводять протиправцевий імуноглобулін.

Правильна первинна обробка рани, дотримання асептики при медичних втручаннях і регулярна вакцинація фактично роблять правець запобіжним захворюванням.

Висновок

Правець — тяжке, але повністю кероване в плані профілактики захворювання. Відсутність передачі між людьми не зменшує його небезпеку, оскільки спори Clostridium tetani широко поширені в навколишньому середовищі. Єдиним ефективним способом захисту є вакцинація та своєчасне введення імуноглобуліну у разі ризикованих травм. При ранньому лікуванні та належній підтримці прогнози суттєво кращі, але важкі форми можуть вимагати тривалого перебування у стаціонарі. Пильність до симптомів і дотримання профілактичних рекомендацій дозволяють знизити ризик захворювання майже до нуля.

Гепатит А

 

Гепатит А: шляхи передачі, симптоми, діагностика та профілактика

Науково-популярна стаття для пацієнтів

Гепатит А, або хвороба Боткіна, — це гостре вірусне ураження печінки, яке передається переважно фекально-оральним шляхом. На відміну від інших вірусних гепатитів, він не переходить у хронічну форму і зазвичай має сприятливий прогноз, проте в окремих випадках може спричиняти тривалу втому, затяжне відновлення та значні незручності в повсякденному житті. Гепатит А часто називають «хворобою брудних рук», але це лише частина правди — зараження нерідко пов’язане із забрудненою водою, продуктами харчування або контактом із безсимптомними носіями.

Збудник та механізм розвитку

Вірус гепатиту А (HAV) належить до родини Picornaviridae. Він достатньо стійкий до зовнішніх впливів, може зберігатися у воді, на поверхнях або харчових продуктах. Після потрапляння в організм вірус проникає в печінку, де розмножується в гепатоцитах. Руйнування клітин печінки відбувається не стільки внаслідок прямої дії вірусу, скільки через реакцію імунної системи — організм атакує інфіковані клітини, намагаючись зупинити розмноження збудника.

У більшості випадків імунна відповідь дозволяє повністю позбутися вірусу. Саме тому гепатит А не переходить у хронічний процес і не викликає тривалого запалення печінки, як інші типи гепатитів.

Шляхи зараження

Основний шлях передачі — фекально-оральний. Це означає, що вірус потрапляє в організм через рот разом із:

• забрудненою водою;

• продуктами, які не пройшли достатню термічну обробку;

• брудними руками;

• при тісному побутовому контакті з хворою людиною;

• рідше — при вживанні морепродуктів, виловлених у забруднених водоймах.

Хворий стає заразним вже наприкінці інкубаційного періоду та залишається таким до появи жовтяничних проявів. Після розвитку жовтяниці заразність різко зменшується.

Інкубаційний період

Становить від 2 до 6 тижнів, частіше близько одного місяця. Саме тому інколи складно встановити джерело зараження: пацієнт може не пам’ятати подій, які передували захворюванню.

Клінічні прояви

Захворювання зазвичай має кілька етапів, кожен з яких характеризується власними симптомами.

1. Продромальний період
Це перші ознаки, схожі на легку застуду або розлад травлення:

• загальна слабкість;

• втрата апетиту;

• помірна нудота;

• дискомфорт у правому підребер’ї;

• інколи невелике підвищення температури;

• головний біль.

У частини пацієнтів переважають гастроінтестинальні симптоми, в інших — загальна інтоксикація.

2. Жовтяничний період
Через кілька днів з’являються характерні зміни:

• пожовтіння склер і шкіри;

• темна сеча (нагадує колір чорного чаю);

• світлий або сіруватий кал;

• відчуття гіркоти, нудота;

• помірна тяжкість у правому боці.

На цьому етапі загальний стан часто навіть поліпшується, але жовтяниця свідчить про активне руйнування гепатоцитів та порушення обміну білірубіну.

3. Період одужання
Печінка має високий регенеративний потенціал, однак відновлення може тривати декілька тижнів або навіть місяців. У цей час можливі:

• зниження працездатності;

• швидка втомлюваність;

• чутливість до жирної або важкої їжі.

Повне відновлення функції печінки зазвичай відбувається без ускладнень.

Діагностика

Постановка діагнозу ґрунтується на поєднанні клінічних симптомів та лабораторних показників. Основні тести:

• біохімічні аналізи крові (високі рівні АЛТ та АСТ, підвищений білірубін);

• визначення специфічних антитіл IgM до HAV — це головний доказ гострої інфекції;

• антитіла IgG свідчать про перенесений гепатит або вакцинацію.

Ультразвукове дослідження може використовуватися додатково, але не є обов’язковим.

Лікування

Гепатит А не потребує специфічних противірусних препаратів. Основою лікування є підтримувальна терапія, спрямована на відновлення функції печінки та зменшення симптомів.

Основні підходи:

• щадний режим, уникання фізичних перевантажень;

• корекція харчування з обмеженням жирної та смаженої їжі;

• достатнє споживання рідини;

• застосування препаратів, що підтримують функцію печінки (за показаннями);

• контроль біохімічних показників.

Антибіотики не застосовуються, оскільки гепатит А має вірусну природу і не супроводжується бактеріальним процесом. Госпіталізація потрібна лише при тяжкому перебігу або значному погіршенні лабораторних показників.

Профілактика

Гепатит А належить до повністю керованих інфекцій, оскільки існує ефективна вакцина. Вакцинація забезпечує тривалий імунітет, який зберігається багато років.

Основні профілактичні заходи:

• миття рук перед їжею та після відвідування громадських місць;

• вживання якісної питної води;

• ретельна термічна обробка продуктів;

• уникнення сумнівних закладів харчування;

• вакцинація, особливо перед поїздками в регіони з високою поширеністю інфекції.

У разі контакту з хворим можливе введення імуноглобуліну для формування тимчасового захисту, однак найефективнішим та тривалішим методом залишається вакцинація.

Висновок

Гепатит А — гостре вірусне захворювання з переважно сприятливим прогнозом. Воно не переходить у хронічну форму та не викликає довготривалих уражень печінки, але може спричиняти тривалу слабкість та погіршення самопочуття. Найкращим способом захисту є дотримання гігієнічних правил і вакцинація, яка забезпечує надійний імунітет. Рання діагностика та корекція способу життя під час відновлення допомагають мінімізувати неприємні симптоми та сприяють повному одужанню.