Гіпертонічна хвороба

 

Гіпертонічна хвороба: причини, симптоми, діагностика та лікування

Гіпертонічна хвороба (артеріальна гіпертензія) — це хронічне захворювання, при якому спостерігається стійке підвищення артеріального тиску. Вона є однією з найпоширеніших причин серцево-судинних ускладнень — інфаркту міокарда, інсульту, серцевої та ниркової недостатності.

За сучасними рекомендаціями, підвищеним вважається артеріальний тиск від 140/90 мм рт. ст. і вище (при вимірюванні в медичному закладі). Водночас оцінка завжди проводиться індивідуально з урахуванням віку, супутніх хвороб та загального серцево-судинного ризику.

---

Причини розвитку

У більшості випадків (понад 90%) йдеться про так звану первинну або есенціальну гіпертензію — коли немає однієї конкретної причини, а тиск підвищується під впливом комплексу факторів.

Основні чинники ризику:

• спадкова схильність;

• надмірна маса тіла та ожиріння;

• малорухливий спосіб життя;

• надмірне вживання солі;

• хронічний стрес;

• куріння;

• надмірне вживання алкоголю;

• вік (ризик зростає після 40 років).

У 5–10% випадків виявляється вторинна (симптоматична) гіпертензія — вона є наслідком іншого захворювання, наприклад:

• хвороб нирок,

• ендокринних порушень (патологія щитоподібної залози, наднирників),

• судинних аномалій.

---

Клінічні прояви

Гіпертонічну хворобу часто називають «тихим» захворюванням, оскільки тривалий час вона може не викликати жодних симптомів.

Можливі скарги:

• головний біль (частіше в потиличній ділянці);

• запаморочення;

• шум у вухах;

• відчуття серцебиття;

• підвищена втомлюваність;

• порушення сну;

• «мушки» перед очима.

При значному підвищенні тиску може виникати гіпертонічний криз — раптове різке підвищення артеріального тиску з вираженим головним болем, нудотою, болем у грудях або неврологічними симптомами. Такий стан потребує невідкладної медичної допомоги.

---

Діагностика

Основою діагностики є правильне вимірювання артеріального тиску.

Важливі принципи:

• вимірювання проводиться після 5 хвилин відпочинку;

• заборонено вживати каву, курити чи виконувати фізичне навантаження за 30 хвилин до процедури;

• манжета має відповідати розміру руки;

• проводиться щонайменше два вимірювання.

Для уточнення діагнозу лікар може призначити:

• добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ);

• електрокардіограму;

• ехокардіографію;

• аналізи крові (глюкоза, ліпідограма, креатинін);

• загальний аналіз сечі;

• ультразвукове дослідження нирок.

Мета обстеження — не лише підтвердити гіпертензію, а й оцінити ураження органів-мішеней: серця, нирок, судин, головного мозку.

---

Основні принципи лікування

Лікування гіпертонічної хвороби є довічним. Воно включає немедикаментозні заходи та медикаментозну терапію.

1. Зміна способу життя

Рекомендовано:

• зменшити споживання солі до 5 г на добу;

• нормалізувати масу тіла;

• регулярно займатися фізичною активністю (не менше 150 хвилин помірного навантаження на тиждень);

• відмовитися від куріння;

• обмежити алкоголь;

• збалансувати раціон (більше овочів, фруктів, цільнозернових продуктів).

У деяких пацієнтів на ранніх стадіях цього може бути достатньо для нормалізації тиску.

2. Медикаментозна терапія

Якщо немедикаментозні заходи недостатні або ризик ускладнень високий, призначаються препарати.

Основні групи:

• інгібітори АПФ;

• блокатори рецепторів ангіотензину II;

• антагоністи кальцію;

• тіазидні діуретики;

• бета-блокатори (за показаннями).

Часто застосовується комбінована терапія — два або більше препарати в одній таблетці для кращого контролю тиску та підвищення прихильності до лікування.

Цільові показники тиску визначаються індивідуально, але для більшості пацієнтів рекомендовано досягати рівня нижче 140/90 мм рт. ст., а за можливості — нижче 130/80 мм рт. ст. (за умови доброї переносимості).

---

Чому важливо лікувати гіпертонію

Нелікована гіпертонічна хвороба значно підвищує ризик:

• інфаркту міокарда;

• інсульту;

• хронічної серцевої недостатності;

• хронічної хвороби нирок;

• раптової серцевої смерті.

Регулярний контроль артеріального тиску та дотримання рекомендацій лікаря дозволяють суттєво знизити ризик цих ускладнень.

---

Джерела інформації

Українські:

1. Міністерство охорони здоров’я України — Артеріальна гіпертензія
   https://moz.gov.ua

2. Центр громадського здоров’я МОЗ України
   https://phc.org.ua

Міжнародні:

1. World Health Organization (WHO) – Hypertension
   https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/hypertension

2. European Society of Cardiology (ESC) – Guidelines for the management of arterial hypertension
   https://www.escardio.org

3. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) – High Blood Pressure
   https://www.cdc.gov/bloodpressure

Афтозний стоматит

Афтозний стоматит — причини, симптоми та лікування

Афтозний стоматит — це запальне ураження слизової оболонки ротової порожнини, яке проявляється утворенням болісних виразок (афт). Захворювання має хронічний або рецидивний перебіг, тобто періодично повторюється. Найчастіше зустрічається у дітей, підлітків і молодих дорослих, але може виникати у будь-якому віці.

Причини розвитку

Точна причина афтозного стоматиту досі не визначена. Вважається, що хвороба має багатофакторний характер. Серед основних чинників:

• Імунні порушення — реакція імунної системи на власні клітини слизової оболонки;
• Вірусні або бактеріальні інфекції — особливо аденовіруси, віруси герпесу, стрептококи;
• Механічні травми слизової (укус щоки, пошкодження зубним протезом, тверда їжа);
• Алергічні реакції на продукти, пасти для зубів, ліки або пилок;
• Гормональні зміни — у жінок під час менструацій або вагітності;
• Дефіцит вітамінів групи B, заліза або фолієвої кислоти;
• Стрес і перевтома — один із найчастіших провокуючих чинників.

У деяких випадках афтозний стоматит може бути проявом системних захворювань — целіакії, запальних хвороб кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), ВІЛ-інфекції або хвороби Бехчета.

Форми афтозного стоматиту

Залежно від клінічних проявів розрізняють кілька форм:

• Дрібний (афтоз Саттона або Мікуліча) — найпоширеніший варіант. Афти мають діаметр до 5 мм, загоюються за 7–10 днів без рубців.
• Великий (афтоз Сеттона) — виразки понад 10 мм, глибокі, болісні, гояться до 4 тижнів, можуть залишати рубці.
• Герпетиформний афтоз — численні дрібні афти (1–3 мм), які зливаються у більші ерозії. Найчастіше у жінок середнього віку.

Симптоми

Типовий перебіг афтозного стоматиту включає кілька етапів:

1. Продромальний період — відчуття печіння, поколювання або болю в роті перед появою виразки;
2. Стадія виразок — утворюються круглі або овальні афти з червоним обідком і сіруватим нальотом у центрі. Розташовуються найчастіше на внутрішній поверхні губ, щік, під язиком, на м’якому піднебінні;
3. Больовий період — афти дуже болючі, ускладнюють прийом їжі, розмову, чистку зубів;
4. Загоєння — через 7–14 днів слизова відновлюється без рубців (крім важких форм).

Під час гострого епізоду може спостерігатися підвищення температури, слабкість, збільшення лімфатичних вузлів. Рецидиви трапляються від кількох разів на рік до щомісяця, особливо при хронічному перебігу.

Діагностика

Діагноз встановлюють клінічно — на основі вигляду уражень. Для виключення інших хвороб (вірусний герпес, кандидоз, сифіліс, туберкульоз, рак слизової) можуть бути проведені:

• мікроскопічне дослідження мазків;
• бактеріологічний посів;
• серологічні тести;
• аналізи на дефіцит вітамінів, заліза, фолієвої кислоти.

Якщо афтозний стоматит має часті рецидиви, лікар може рекомендувати консультацію гастроентеролога або імунолога для пошуку супутніх порушень.

Лікування

Лікування спрямоване на зменшення болю, прискорення загоєння і запобігання рецидивам. Основні підходи:

• Місцева терапія:
  • антисептичні полоскання (хлоргексидин, фурацилін, відвари ромашки, шавлії);
  • знеболювальні гелі (лідокаїн, бензокаїн);
  • протизапальні мазі з кортикостероїдами (тріамцинолон, флуоцинолон);
  • репаративні засоби (солкосерил-гель, масло обліпихи).
• Загальна терапія:
  • вітаміни групи B, фолієва кислота, залізо;
  • противірусні або імуномодулюючі препарати за призначенням лікаря;
  • усунення факторів, що провокують рецидив (стрес, алергени, дефіцити).

Під час лікування рекомендується уникати гострої, кислої та гарячої їжі, не вживати алкоголь, кинути паління. Важливо підтримувати належну гігієну порожнини рота.

Профілактика

• регулярна гігієна ротової порожнини з м’якою зубною щіткою;
• використання зубних паст без лаурилсульфату натрію;
• збалансоване харчування, достатня кількість вітамінів;
• зменшення стресу, нормалізація сну;
• своєчасне лікування хронічних інфекцій.

У більшості випадків афтозний стоматит має доброякісний перебіг, але при частих рецидивах важливо знайти і усунути основну причину, що підтримує запалення.

---

Джерела інформації:

• World Health Organization — Oral Health
• National Center for Biotechnology Information (NCBI) — Aphthous Stomatitis
• American Dental Association — Recurrent Aphthous Stomatitis