Симптом Ласега

 

Симптом Ласега: що це таке і про що він свідчить

Симптом Ласега — один із найвідоміших клінічних тестів, який застосовують для оцінки стану попереково-крижового відділу хребта та нервових корінців, що виходять із нього. Його використовують у практиці неврологи, сімейні лікарі, ортопеди, а в деяких випадках і лікарі швидкої допомоги. Незважаючи на простоту проведення, цей тест часто дає цінну інформацію про те, чи має пацієнт корінцевий синдром, зокрема пов’язаний із ураженням корінця L5 або S1.

Суть методу

Проба Ласега проводиться під час огляду пацієнта в положенні лежачи. Лікар піднімає випрямлену ногу пацієнта, поступово збільшуючи кут підйому. Мета — оцінити, чи викликає цей рух біль, і якщо так, то в якому місці та за яких умов він виникає. У нормі підйом прямої ноги до значної висоти не спричинює різкого болю. Натомість за наявності ураження корінців або подразнення сідничного нерва біль з’являється набагато раніше — часто вже на 30–60 градусах підйому.

Класичний позитивний симптом Ласега — це поява тягнучого болю вздовж задньої поверхні стегна, інколи зі спусканням у гомілку або стопу. Такий біль характерний для ішіалгії, найчастішою причиною якої є грижа міжхребцевого диска. Під час підйому ноги нервові корінці натягуються, і якщо на них є компресія або запалення, це одразу проявляється болем.

Варіанти симптомів та їх клінічне значення

Існує пряма та перехресна проба Ласега. Пряма оцінюється тоді, коли лікар піднімає уражену ногу. Перехресна — коли біль у хворій нозі виникає під час підйому здорової. Перехресний симптом зустрічається рідше, але вважається більш специфічним, оскільки він свідчить про значне здавлення корінця.

Важливо підкреслити, що позитивний симптом Ласега сам по собі не є діагнозом. Це лише клінічний прояв, який допомагає лікарю звузити коло можливих причин болю. Додаткові скарги, характер болю, результати неврологічного огляду, а в разі потреби — МРТ або КТ поперекового відділу хребта дозволяють точніше визначити джерело проблеми.

Коли симптом Ласега може бути хибнопозитивним

Інколи біль під час підйому ноги з’являється не через ураження нервового корінця. Наприклад, причиною можуть бути м’язові спазми, укорочення задньої групи м’язів стегна, захворювання кульшового суглоба або навіть психоемоційні фактори. Саме тому лікар оцінює не лише сам факт появи болю, а й його характер, локалізацію та віддачу. Біль у попереку без іррадіації в ногу, як правило, не свідчить про корінцеве ураження, хоча може вказувати на інші проблеми в поперековому відділі.

Чому симптом Ласега важливий у практиці

Цей тест дозволяє швидко та без додаткових інструментів оцінити стан пацієнта. Для лікарів первинної ланки він допомагає визначити, чи потрібне дообстеження, консультація невролога або направлення на МРТ. Для неврологів це важливий елемент оцінки гострих та хронічних болів у спині, зокрема у випадках, коли є підозра на корінцевий синдром.

Ще одна причина, чому проба Ласега має практичну цінність, — можливість використовувати її у динаміці. Якщо у пацієнта із гострим болем у спині симптом був різко позитивним, а з часом кут підйому збільшується та біль зменшується, це свідчить про поступове покращення стану.

Висновки

Симптом Ласега — простий, але надзвичайно інформативний клінічний тест, що широко використовується для оцінки стану попереково-крижових нервових корінців. Він допомагає визначити наявність ішіалгії, орієнтовний рівень ураження та потребу в додаткових методах діагностики. Правильна інтерпретація результатів проби має велике значення, адже причин болю в попереку існує багато, і лише комплексний підхід дозволяє точно встановити діагноз та призначити лікування.

Сказ

 Сказ: небезпечна вірусна інфекція, яка потребує негайної реакції

Сказ — одне з найнебезпечніших інфекційних захворювань, відоме людству з давніх часів. Це вірусна інфекція, яка уражає центральну нервову систему та в більшості випадків закінчується смертю, якщо лікування не розпочато вчасно. Хоча сучасна медицина має ефективні засоби профілактики, ризик зараження зберігається, особливо в регіонах, де багато безпритульних тварин або диких хижаків.

Як виникає захворювання

Збудником є вірус сказу, що належить до родини рабдовірусів. Він має здатність проникати в нервові тканини і поширюватися по них у напрямку до головного мозку. Передається вірус найчастіше через укус інфікованої тварини. У слині зараженої тварини міститься достатня концентрація вірусу, щоб викликати інфекцію навіть при невеликих пошкодженнях шкіри.

Після потрапляння в організм вірус деякий час перебуває в місці укусу й проникає у нервові закінчення. Далі починається його рух у напрямку центральної нервової системи. Цей шлях може тривати від кількох тижнів до кількох місяців — саме тому інкубаційний період при сказі досить варіативний.

Джерела зараження і ризикові ситуації

Основними переносниками вірусу є дикі м’ясоїдні тварини та деякі види дрібних ссавців. У різних регіонах ризики можуть відрізнятися, однак традиційно найбільшу небезпеку становлять лисиці, вовки, єноти, куниці, а також домашні тварини, що не проходили вакцинацію.

Зараження можливе при укусі, подряпині або попаданні слини тварини на слизові оболонки. У практиці лікарів трапляються випадки, коли люди нехтували легкими укусами, не зверталися по допомогу та втрачали шанс на профілактику, оскільки початок хвороби завжди означає летальний кінець.

Перші прояви захворювання

Симптоми сказу не виникають одразу. Спочатку людина почувається цілком здоровою. Перші прояви зазвичай неспецифічні: підвищення температури, головний біль, слабкість, порушення сну, відчуття дискомфорту або печіння в місці укусу. Цей ранній період триває нетривало, після чого хвороба переходить до більш небезпечних стадій.

Подальші симптоми розвиваються стрімко. З’являється збудження, страх, зміни поведінки, підвищена чутливість до світла та звуку. Характерною ознакою є водобоязнь — спазми м’язів глотки при спробі ковтнути воду. Поступово приєднуються галюцинації, порушення свідомості, судоми.

У міру прогресування хвороба переходить у стадію паралічу. Всі ці симптоми відображають тяжке ураження мозку та спинного мозку. На цьому етапі медицина вже безсила, і летальний кінець настає протягом кількох днів.

Чому сказ є майже завжди смертельним

Проблема полягає в тому, що лікування сказу ефективне лише тоді, коли вірус ще не проник до центральної нервової системи. Коли з’являються перші неврологічні ознаки, можливість вплинути на перебіг хвороби практично відсутня. Саме тому хворобу вважають однією з найнебезпечніших у світі, хоча існують вакцини, які повністю запобігають її розвитку за умови своєчасного застосування.

Перша допомога після укусу

Якщо людину вкусила невідома або дика тварина, діяти потрібно негайно.
Місце укусу слід одразу промити проточною водою з господарським милом протягом 10–15 хвилин. Звичайне миття знижує кількість вірусу на поверхні рани. Після цього необхідно обробити рану антисептиком і якнайшвидше звернутися до медичного закладу.

У приймальному відділенні визначають необхідність введення антирабічної вакцини, а в окремих випадках — антирабічного імуноглобуліну. Схема профілактики залежить від глибини рани, виду тварини і можливості нагляду за нею протягом 10 днів. Якщо тварина була домашньою та має актуальну вакцинацію, інколи профілактику можуть обмежити лише спостереженням, але рішення завжди приймає лікар.

Профілактика та захист

Найнадійніший спосіб захисту — запобігти контакту з потенційно інфікованими тваринами. Важливу роль відіграє вакцинація домашніх улюбленців, особливо собак. Вона не лише захищає тварину, а й розриває можливий ланцюг передачі вірусу.

Дітям слід пояснювати, що до диких і безпритульних тварин не можна підходити, навіть якщо вони виглядають дружніми або “кличуть погладити”. Підозрілу поведінку тварини — агресивність, нехарактерну сміливість, слинотечу, хитку ходу — потрібно розцінювати як потенційну небезпеку.

У разі частих поїздок у країни з високим рівнем поширення сказу або у випадку професійного ризику (ветеринари, мисливці, працівники притулків) рекомендується профілактичне щеплення.

Підсумок

Сказ — це хвороба, яка має майже стовідсоткову смертність при розвитку симптомів, але при цьому повністю запобіжна. Найважливіше правило: будь-який укус незнайомої тварини потребує звернення до лікаря. Вчасне введення вакцини та імуноглобуліну дає можливість уникнути інфекції навіть у високоризикових ситуаціях.