Афтозний стоматит

Афтозний стоматит — причини, симптоми та лікування

Афтозний стоматит — це запальне ураження слизової оболонки ротової порожнини, яке проявляється утворенням болісних виразок (афт). Захворювання має хронічний або рецидивний перебіг, тобто періодично повторюється. Найчастіше зустрічається у дітей, підлітків і молодих дорослих, але може виникати у будь-якому віці.

Причини розвитку

Точна причина афтозного стоматиту досі не визначена. Вважається, що хвороба має багатофакторний характер. Серед основних чинників:

• Імунні порушення — реакція імунної системи на власні клітини слизової оболонки;
• Вірусні або бактеріальні інфекції — особливо аденовіруси, віруси герпесу, стрептококи;
• Механічні травми слизової (укус щоки, пошкодження зубним протезом, тверда їжа);
• Алергічні реакції на продукти, пасти для зубів, ліки або пилок;
• Гормональні зміни — у жінок під час менструацій або вагітності;
• Дефіцит вітамінів групи B, заліза або фолієвої кислоти;
• Стрес і перевтома — один із найчастіших провокуючих чинників.

У деяких випадках афтозний стоматит може бути проявом системних захворювань — целіакії, запальних хвороб кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), ВІЛ-інфекції або хвороби Бехчета.

Форми афтозного стоматиту

Залежно від клінічних проявів розрізняють кілька форм:

• Дрібний (афтоз Саттона або Мікуліча) — найпоширеніший варіант. Афти мають діаметр до 5 мм, загоюються за 7–10 днів без рубців.
• Великий (афтоз Сеттона) — виразки понад 10 мм, глибокі, болісні, гояться до 4 тижнів, можуть залишати рубці.
• Герпетиформний афтоз — численні дрібні афти (1–3 мм), які зливаються у більші ерозії. Найчастіше у жінок середнього віку.

Симптоми

Типовий перебіг афтозного стоматиту включає кілька етапів:

1. Продромальний період — відчуття печіння, поколювання або болю в роті перед появою виразки;
2. Стадія виразок — утворюються круглі або овальні афти з червоним обідком і сіруватим нальотом у центрі. Розташовуються найчастіше на внутрішній поверхні губ, щік, під язиком, на м’якому піднебінні;
3. Больовий період — афти дуже болючі, ускладнюють прийом їжі, розмову, чистку зубів;
4. Загоєння — через 7–14 днів слизова відновлюється без рубців (крім важких форм).

Під час гострого епізоду може спостерігатися підвищення температури, слабкість, збільшення лімфатичних вузлів. Рецидиви трапляються від кількох разів на рік до щомісяця, особливо при хронічному перебігу.

Діагностика

Діагноз встановлюють клінічно — на основі вигляду уражень. Для виключення інших хвороб (вірусний герпес, кандидоз, сифіліс, туберкульоз, рак слизової) можуть бути проведені:

• мікроскопічне дослідження мазків;
• бактеріологічний посів;
• серологічні тести;
• аналізи на дефіцит вітамінів, заліза, фолієвої кислоти.

Якщо афтозний стоматит має часті рецидиви, лікар може рекомендувати консультацію гастроентеролога або імунолога для пошуку супутніх порушень.

Лікування

Лікування спрямоване на зменшення болю, прискорення загоєння і запобігання рецидивам. Основні підходи:

• Місцева терапія:
  • антисептичні полоскання (хлоргексидин, фурацилін, відвари ромашки, шавлії);
  • знеболювальні гелі (лідокаїн, бензокаїн);
  • протизапальні мазі з кортикостероїдами (тріамцинолон, флуоцинолон);
  • репаративні засоби (солкосерил-гель, масло обліпихи).
• Загальна терапія:
  • вітаміни групи B, фолієва кислота, залізо;
  • противірусні або імуномодулюючі препарати за призначенням лікаря;
  • усунення факторів, що провокують рецидив (стрес, алергени, дефіцити).

Під час лікування рекомендується уникати гострої, кислої та гарячої їжі, не вживати алкоголь, кинути паління. Важливо підтримувати належну гігієну порожнини рота.

Профілактика

• регулярна гігієна ротової порожнини з м’якою зубною щіткою;
• використання зубних паст без лаурилсульфату натрію;
• збалансоване харчування, достатня кількість вітамінів;
• зменшення стресу, нормалізація сну;
• своєчасне лікування хронічних інфекцій.

У більшості випадків афтозний стоматит має доброякісний перебіг, але при частих рецидивах важливо знайти і усунути основну причину, що підтримує запалення.

---

Джерела інформації:

• World Health Organization — Oral Health
• National Center for Biotechnology Information (NCBI) — Aphthous Stomatitis
• American Dental Association — Recurrent Aphthous Stomatitis

Герпангіна

Герпангіна — що це за хвороба

Герпангіна — це гостре вірусне захворювання, яке вражає слизову оболонку ротоглотки, найчастіше у дітей віком від 3 до 10 років. Збудниками є ентеровіруси, переважно вірус Коксакі групи А (A2–A10, A16) або ентеровірус 71. Хвороба проявляється підвищенням температури, болем у горлі та появою характерних дрібних пухирців і виразок на задній стінці глотки та мигдаликах.

Причини та шляхи зараження

Герпангіна передається повітряно-крапельним або фекально-оральним шляхом. Вірус потрапляє до організму через слизові оболонки носоглотки чи ротоглотки, потім розмножується в лімфоїдній тканині та поширюється через кров.

Джерелом інфекції є хвора людина або безсимптомний носій. Найчастіше спалахи трапляються у літньо-осінній період, особливо у дитячих колективах — садках, таборах, школах.

Основні симптоми

Інкубаційний період герпангіни становить 3–5 днів. Початок гострий, з підвищення температури до 38–40°C. До типових проявів належать:

• біль у горлі, який посилюється під час ковтання;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість, головний біль, відмова від їжі;
• збільшення шийних лімфатичних вузлів;
• поява висипу у ротоглотці — дрібні червоні пухирці (2–4 мм), що швидко перетворюються на ерозії.

Висип зазвичай локалізується на м’якому піднебінні, дужках, язичку, задній стінці глотки. На відміну від звичайної ангіни, герпангіна не супроводжується гнійними нальотами на мигдаликах. Інколи можливе поширення висипу на долоні, стопи або сідниці (поєднання з хворобою «рука-нога-рот»).

Перебіг захворювання

Температура зазвичай тримається 2–3 дні, а елементи висипу зникають через 5–7 днів. У більшості випадків хвороба має легкий перебіг, але у дітей із ослабленим імунітетом або немовлят можливі ускладнення — серозний менінгіт, енцефаліт чи міокардит.

Діагностика

Діагноз встановлюється клінічно на основі характерного вигляду слизової. Для підтвердження у складних випадках можуть застосовувати:

• ПЛР-дослідження мазків із ротоглотки для виявлення ентеровірусу;
• Серологічні тести (виявлення антитіл у крові).

Важливо відрізняти герпангіну від бактеріальної ангіни (стрептококової), кандидозного ураження чи афтозного стоматиту, адже підхід до лікування у цих випадках різний.

Лікування

Специфічного противірусного препарату для лікування герпангіни немає. Терапія симптоматична і спрямована на полегшення проявів хвороби:

• жарознижувальні засоби (парацетамол, ібупрофен);
• знеболювальні або антисептичні спреї для горла (бензокаїн, гексетидин);
• полоскання розчинами ромашки, шавлії, фурациліну;
• м’яка, негаряча їжа та рясне пиття для запобігання зневодненню;
• при необхідності — противірусні засоби інтерферонового ряду за рекомендацією лікаря.

Антибіотики при герпангіні не застосовуються, оскільки захворювання має вірусну природу. Їх можна призначати лише при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції, що трапляється рідко.

Профілактика

Профілактичних щеплень проти герпангіни не існує. Основні заходи спрямовані на запобігання поширенню ентеровірусів:

• часте миття рук з милом, особливо після туалету та перед їжею;
• використання індивідуального посуду та рушників;
• дезінфекція іграшок і предметів побуту;
• уникнення тісного контакту з хворими дітьми;
• ізоляція дитини до повного одужання (зазвичай 7–10 днів).

Після перенесеної інфекції формується імунітет лише до конкретного типу ентеровірусу, тому повторні захворювання можливі.

Коли звертатися до лікаря

Обов’язково звернутися до лікаря, якщо:

• температура тримається понад 3 дні;
• дитина не може ковтати або пити;
• з’явилися судоми, сонливість або блювання;
• висип поширюється за межі ротоглотки.

У більшості випадків герпангіна минає без наслідків, але важливо контролювати стан дитини та запобігати зневодненню.

---

Джерела інформації:

• World Health Organization — Herpangina
• Centers for Disease Control and Prevention (CDC) — Herpangina
• National Center for Biotechnology Information (NCBI) — Herpangina

Хвороба «рука-нога-рот»

Хвороба «рука-нога-рот» — що це таке

Хвороба рука-нога-рот (англ. Hand, Foot and Mouth Disease, HFMD) — це інфекційне захворювання, яке переважно вражає дітей віком до 10 років. Воно викликається ентеровірусами, найчастіше вірусом Коксакі A16 або ентеровірусом 71. Хвороба характеризується висипом на долонях, підошвах та у ротовій порожнині, а також підвищенням температури та загальним нездужанням.

Причини та шляхи передачі

Збудники хвороби передаються переважно контактно-побутовим шляхом — через слину, носові виділення, фекалії, іноді через забруднені іграшки чи посуд. Інфекція дуже контагіозна, особливо у дитячих колективах. Дорослі теж можуть захворіти, але у них перебіг зазвичай легший.

Після потрапляння вірусу в організм він розмножується у слизовій ротоглотки, потім поширюється через кров, уражаючи шкіру, слизові оболонки та іноді центральну нервову систему.

Симптоми хвороби

• Підвищення температури тіла (до 38–39°C);
• Біль у горлі, відмова від їжі через дискомфорт під час ковтання;
• Висип у ротовій порожнині — дрібні червоні плями, які швидко перетворюються на болючі виразки;
• Висип на долонях, стопах, іноді на сідницях або в паху;
• Загальна слабкість, дратівливість, зниження апетиту.

Характерна ознака — поєднання висипу на руках, ногах і слизовій рота. Висип не свербить, але може бути болючим, особливо на слизовій.

Перебіг і ускладнення

Зазвичай хвороба проходить самостійно за 7–10 днів. Найнебезпечнішими є рідкісні ускладнення, пов’язані з ураженням нервової системи, які частіше спостерігаються при зараженні ентеровірусом 71. Це можуть бути менінгіт, енцефаліт, міокардит або набряк мозку. Такі випадки потребують госпіталізації.

Після одужання можливо тимчасове лущення шкіри на долонях і стопах або відшарування нігтів через кілька тижнів — це нормальний процес відновлення шкіри після інфекції.

Діагностика

Діагноз встановлюється клінічно — за характерною локалізацією висипу та типовими скаргами. У складних випадках може бути проведено ПЛР-дослідження з мазків із ротоглотки або фекалій для виявлення ентеровірусу.

Лікування

Специфічного противірусного лікування не існує. Терапія є симптоматичною і спрямована на полегшення стану дитини:

• Жарознижувальні засоби (парацетамол, ібупрофен);
• Полоскання рота антисептичними розчинами або настоями ромашки для зменшення болю;
• Достатня кількість рідини, щоб запобігти зневодненню;
• М’яка, негаряча їжа, щоб не подразнювати слизову рота;
• Дотримання гігієни рук і поверхонь, ізоляція хворої дитини.

Антибіотики не застосовуються, оскільки хвороба має вірусну природу. У разі приєднання бактеріальної інфекції лікування призначає лікар.

Профілактика

Основою профілактики є суворе дотримання гігієни:

• Мити руки після туалету, прогулянок і перед їжею;
• Регулярно дезінфікувати дитячі іграшки, посуд і поверхні;
• Уникати тісного контакту з хворими дітьми;
• Не відвідувати дитячий садок під час епідемії HFMD.

Імунітет після перенесеної хвороби формується лише до конкретного типу вірусу, тому можливі повторні випадки зараження іншими штамами ентеровірусів.

Коли звертатися до лікаря

Потрібно звернутися до лікаря, якщо:

• дитина відмовляється від пиття, має ознаки зневоднення (сухість слизових, рідке сечовиділення);
• з’явились судоми, сонливість або сильний головний біль;
• висока температура тримається понад 3 дні;
• помітне погіршення стану чи висип набуває незвичного вигляду.

У більшості випадків хвороба минає без наслідків, але важливо контролювати стан дитини й не займатися самолікуванням.

---

Джерела інформації:

• World Health Organization — Hand, Foot and Mouth Disease
• Centers for Disease Control and Prevention (CDC) — About HFMD
• NHS — Hand, foot and mouth disease

В’ялий параліч

🧠 В’ялий параліч — причини, симптоми та лікування

В’ялий параліч — це стан, при якому відбувається зниження або повна втрата рухів у м’язах через ураження периферичної нервової системи. На відміну від спастичного паралічу, тут м’язи не напружені, а навпаки — розслаблені, «в’ялі». Такий тип паралічу часто супроводжується втратою рефлексів і поступовою атрофією м’язів.

⚙️ Механізм розвитку

Для скорочення м’язів необхідне безперервне проходження нервових імпульсів від головного мозку через спинний до периферичних нервів. Якщо цей шлях переривається на рівні передніх рогів спинного мозку, периферичного нерва або нервово-м’язового з’єднання — імпульс не доходить до м’яза. У результаті м’яз втрачає тонус і скоротливу здатність, розвивається в’ялий параліч.

🧩 Основні причини

• 🦠 Інфекційні ураження — наприклад, поліомієліт, кліщовий енцефаліт, дифтерія, ботулізм.
• ⚡ Травматичні пошкодження периферичних нервів або спинного мозку.
• 🧬 Спадкові та дегенеративні хвороби (спінальна м’язова атрофія, хвороба Шарко-Марі-Тута).
• 🧫 Токсичні ураження — дія важких металів, алкоголю, деяких ліків.
• 💉 Порушення кровопостачання спинного мозку (ішемія, тромбоз).
• 💔 Пухлини, які здавлюють передні роги або корінці спинного мозку.

🔍 Клінічні прояви

В’ялий параліч може бути локальним (ураження окремої групи м’язів) або генералізованим (великі ділянки тіла). Основні симптоми:

• зниження або відсутність м’язового тонусу (кінцівка здається «м’якою»);
• відсутність сухожильних рефлексів (аре- або гіпорефлексія);
• атрофія м’язів, помітна через кілька тижнів після початку;
• фасцикуляції — дрібні посмикування окремих м’язових волокон;
• порушення рухів — від часткової слабкості (парезу) до повного паралічу;
• іноді — зниження чутливості в зоні ураження.

🧠 Види в’ялого паралічу

• Моно- — уражена одна кінцівка.
• Пара- — дві кінцівки (найчастіше нижні).
• Тетра- — всі чотири кінцівки.
• Гемі- — уражена одна сторона тіла.

В’ялий параліч часто спостерігається у дітей після поліомієліту — тоді він має асиметричний характер, переважно уражаючи ноги.

⚕️ Діагностика

Сімейний лікар або невролог проводить клінічний огляд і визначає рівень ураження. Основні методи обстеження:

• електроміографія (ЕМГ) — оцінює активність м’язів;
• МРТ або КТ спинного мозку — виявляє пухлини, травми або інфаркти;
• аналізи крові на інфекції або токсини;
• у разі підозри на поліомієліт — ПЛР на вірус поліомієліту.

💊 Лікування

Тактика залежить від причини:

• 📈 При інфекціях — противірусна або антибактеріальна терапія.
• 💪 Фізіотерапія та масаж — попередження атрофії, відновлення тонусу.
• 💉 Нейропротектори, вітаміни групи B — для підтримки нервової тканини.
• 🦾 Ортопедичні засоби (шини, ортези) для стабілізації кінцівок.
• 🤸‍♂️ ЛФК — під наглядом спеціаліста для поступового повернення рухів.

🔔 Прогноз

Прогноз залежить від глибини та тривалості ураження. При токсичних або інфекційних формах відновлення можливе частково або повністю. Якщо ж зруйновано нейрони передніх рогів (наприклад, при спінальній атрофії), зміни є незворотними, але своєчасна реабілітація допомагає зберегти функціональність.

📚 Джерела інформації

• World Health Organization (WHO). Poliomyelitis and other causes of acute flaccid paralysis.
• National Institute of Neurological Disorders and Stroke (NINDS). Peripheral Neuropathy Fact Sheet.
• European Federation of Neurological Societies. Guidelines on the management of neuromuscular disorders.

Фолікулярний кератоз

 

Фолікулярний кератоз: що це таке і як з ним боротися? 🌿

🔹 Що таке фолікулярний кератоз?

Фолікулярний кератоз (часто його ще називають «гусяча шкіра») — це дерматологічний стан, при якому на поверхні шкіри з’являються маленькі шорсткі вузлики або горбики. Вони найчастіше локалізуються в ділянці рук (плечі, передпліччя), стегон, сідниць, інколи на обличчі.

Причина появи — накопичення надлишку кератину (білка, з якого складається верхній шар шкіри та волосся). Кератин закриває вихід волосяного фолікула, утворюючи маленькі щільні "пробки".

👉 Цей стан не є небезпечним для життя і не передається від людини до людини, але часто викликає косметичний дискомфорт.

---

🔹 Основні ознаки ✨

• маленькі шорсткі вузлики на шкірі, схожі на "прищики";

• сухість і шорсткість шкіри;

• легке почервоніння навколо уражених ділянок;

• відсутність болю або свербежу (часто протікає безсимптомно, іноді може трохи свербіти).

У більшості випадків виглядає так, ніби шкіра постійно «вкрита дрібними гусиними шишками».

---

🔹 Чому виникає фолікулярний кератоз? 🤔

Точна причина невідома, але відомо кілька факторів:

• Спадковість – у багатьох випадках це генетично зумовлений стан.

• Суха шкіра – найчастіше проявляється у людей зі схильністю до сухості.

• Атопічний дерматит – у пацієнтів з алергіями, астмою чи екземою частіше виникає фолікулярний кератоз.

• Дефіцит вітаміну А та Е може посилювати прояви.

• Кліматичні умови – взимку симптоми зазвичай більш виражені, ніж улітку.

---

🔹 Чи небезпечний цей стан? 🚫

Ні. Фолікулярний кератоз — це виключно естетична проблема, яка не шкодить здоров’ю. Він не переходить у рак і не викликає серйозних ускладнень.

Однак у деяких людей через подразнення та сухість може приєднуватися запалення (почервоніння, подразнення після гоління, мікротріщини).

---

🔹 Лікування та догляд 🧴

Повністю позбутися фолікулярного кератозу неможливо, але можна значно зменшити прояви.

✅ Догляд у домашніх умовах:

• Регулярне зволоження шкіри кремами або лосьйонами.

• Використання засобів із сечовиною (5–10%), молочною чи гліколевою кислотою. Вони пом’якшують шкіру та зменшують кількість "горбиків".

• Акуратний пілінг (скраб раз на тиждень), але без агресивного тертя.

• Уникання пересушування шкіри (гарячий душ, жорстке мило).

✅ Медикаментозне лікування (за призначенням лікаря):

• Креми з ретиноїдами (третиноїн, адапален) — нормалізують процес зроговіння.

• Зовнішні кератолітичні засоби (сечовина, саліцилова кислота).

• У складних випадках — консультація дерматолога для підбору лікування.

---

🔹 Чого не варто робити ❌

• Не видавлювати вузлики — це не допоможе, а може викликати запалення.

• Не зловживати грубими скрабами чи мочалками — це лише травмує шкіру.

• Не чекати миттєвого результату — покращення стає помітним після кількох тижнів регулярного догляду.

---

🔹 Висновок 📝

Фолікулярний кератоз — поширений, безпечний і здебільшого спадковий стан шкіри, який проявляється дрібними горбиками та сухістю. Хоча вилікувати його повністю неможливо, правильний догляд і зволоження дозволяють значно покращити вигляд шкіри й зменшити дискомфорт.

✨ Головне — не панікувати, а сприймати це як особливість шкіри, з якою можна успішно жити.

🔗 Джерела інформації:

• World Health Organization (WHO)
• Centers for Disease Control and Prevention (CDC)
• PubMed – база медичних досліджень
• NHS (National Health Service, UK)
• Міністерство охорони здоров’я України

⚠️ Ця інформація носить довідковий характер і не замінює консультацію лікаря. Для уточнення діагнозу та лікування обов’язково зверніться до фахівця.